Днями студентська громада групи П-11 загальноосвітнього відділення за ініціативи свого керівника Бакоти Ірини Ігорівни відвідала малечу Надвірнянського дитячого будинку. З’явилася нагальна потреба в усіх зробити щось приємне маленьким вихованцям цього закладу!
Першокурсниця Питюк Діана ділиться своїми враженнями: «Коли ми прийшли до сиротинця,то побачили маленьких беззахисних дітей. Усі малюки дуже зраділи гостям. Їхній щирий та відкритий погляд не міг не розчулити. Їхні маленькі рученята простягались до нас, а обійми були теплими та лагідними. Ці оченята дивились з неймовірною довірою та надією на те, що їх люблять, що й вони комусь потрібні у цьому шаленому світі. Хлопчики і дівчатка тулились до нас. А ми натомість пестили, голубили та всіляко розважали, демонструючи цим самим свою прихильність».
Після такого візиту, мабуть, всі міркували про майбутнє дітей. І справді, неможливо залишитись байдужим. Скільки ж крихіток залишились сам на сам з таким величезним світом. Ці маленькі серця потребують не так багато: увагу, турботу та любов. Сумно усвідомлювати, що тисячі дітей ніколи не відчують батьківського тепла, що їм зовсім нема де знайти прихисток в обіймах когось рідного чи навіть просто поговорити про щось потаємне, розповісти про мрії та поділитись переживаннями. Мабуть, розуміння цього у кожного з нас стало виразнішим після дня, проведеного в Надвірнянському будинку дитини.
Цим діткам потрібна любов, яку ми з вами можемо їм дати. Звертаємося до усіх небайдужих: двері та обійми цих маленьких, але сильних духом хлопчиків та дівчаток завжди для вас відкриті. Не забуваймо про них! Особливо напередодні дивовижної ночі, коли справджуються найпотаємніші мрії та очікування. Можливо, серед читачів нашої сторінки є чарівники, яким під силу здійснити декілька таких мрій.
