Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
Бо ти для мне - совість і закон…
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха,
Оцей двадцятий невгамовний вік.
Завихрень - безліч. Тиші - анітрохи…
Прости, що я дрібницями тривожу
Твій вічний, твій глибокий сон…
Ліна Костенко
Під таким гаслом проходили Шевченкові дні у Надвірнянському коледжі НТУ. Тематичні виховні години «Шевченко і сучасність»; дискусії, інтелектуальні змагання, декламування-імпровізації – заходи, присвячені 202-й річниці з дня народження видатного українського поета, прозаїка, драматурга, художника, політичного і громадського діяча, який був людиною універсальних обдарувань та інтересів і все своє життя і творчість присвятив українському народу.
Між 9 березня 1814 року і 10 березня 1861 – ціла епоха, ціла історія Велетня духу, Генія, Батька української нації, що узяв на себе весь тягар драматичної долі народу, відповідальність перед світом і за мертвих, і за живих, і за прийдешніх. «Історія мого життя є часткою історії моєї Батьківщини»,– говорив наш Пророк. 
Власне, особистого життя у звичайному людському розумінні не мав: сирітське дитинство, поневіряння в наймах. Заслання, самотність, смерть. Біографи нарахували на поетовому житті лише сім просвітлених днів із 47 років життя, а поет знаходить менше.
Між 9 березня 1814 року і 10 березня 1861 – ціла епоха, ціла історія Велетня духу, Генія, Батька української нації, що узяв на себе весь тягар драматичної долі народу, відповідальність перед світом і за мертвих, і за живих, і за прийдешніх. «Історія мого життя є часткою історії моєї Батьківщини»,– говорив наш Пророк. Власне, особистого життя у звичайному людському розумінні не мав: сирітське дитинство, поневіряння в наймах. Заслання, самотність, смерть. Біографи нарахували на поетовому житті лише сім просвітлених днів із 47 років життя, а поет знаходить менше.
Педагоги під час занять цього дня змістовно і цікаво відтворили в пам’яті студентів історії про сирітське поневіряння малого Тараса, сміливу, бунтарську вдачу борця, возвеличили справжнього знавця жіночої долі. У всіх групах було написано диктанти про славетного борця за волю українського народу.Ці священні весняні дні українці несуть через літа, як мати несе на руках дитя. Пам’ятаймо про Шевченкову весну, бо це весна нації. Поет дав розіп’яти себе за народ і Україну, як Христос. Він карався, мучився, але не каявся, хоч знав, що може воскреснути тільки його дух. А воскреслий дух воскресить Україну.
Актуально звучать слова В. Симоненка:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля…
