21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Рідне слово — це найдорожчий скарб людини. Цю думку неодноразово підкреслювали відомі культурні діячі. Панас Мирний стверджував: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка живого духу, багата скарбниця, в якій народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, почування». Нашу українську мову Володимир Самійленко назвав «діамантом дорогим», Дмитро Білоус — «дивом калиновим», а Володимир Сосюра — «мовою солов'їною». Вона — «життя духовного основа», підкреслював Максим Рильський.

Викладачі циклової комісії філологічних дисциплін до Міжнародного дня рідної мови, який світ щорічно відзначає 21 лютого, провели низку виховних заходів у гуртожитках Надвірнянського коледжу НТУ.

Однією з форм проведення був усний журнал «О рідне слово, хто без тебе я?...», який провела вихователь, викладач  української мови та літератури – Голинська Р. С. Активна співпраця зі студентами гуртожитку № 2 дозволила  збагатити знання всіх присутніх про українську мову, її історію, традиції, а також допомогла дізнатись багато цікавого про визначних діячів української словесності. Учасники заходу (до речі, не тільки першокурсники) перенесли гостей у неймовірний світ живої скарбниціукраїнського народу – його мови. Студенти декламували вірші, ділились враженнями від почутого.

Та чи все так гарно і барвисто в нашій солов’їній? Звичайно ж, ні. Однією з проблем для української мови виявилася тенденція вживання нецензурної лексики. Зараз «гарячеслівце» зовсім не викликаєподиву в сучасному просторі спілкування.

Що вже згадувати про повсякденне мовлення, коли лайка стала частиною літератури, широко вживається у кіно та просто «майстерному» вираженні своїх почуттів. Це питання підняли викладачі  української мови та літератури Жолобчук О. Д. і Грицюк Х. І., які провели захід «Вірус лихослів'я. Як його подолати?», проінформувавши мешканців гуртожитку № 1 про негативний вплив нецензурної лексики на здоров’я та розвиток особистості, а також про значення і силу слова в житті людини, як навчитись керувати власними емоціями, контролювати гнів та поважати почуття інших, демонструвати толерантність. Це все гармонійно доповнював мультимедійний супровід, демонстрація промороликів та фрагментів документальних фільмів.

Викладачі проаналізували результати анкетування, проведеного напередодні, яке підтвердило здогадки, що наші студенти лихослов’ять у зв’язку з даниною моді (76%), є й такі, що просто звикли так спілкуватися (13%), інші ж (11%) – не вживають нецензурну лексику зовсім. Сумно констатувати  – вони  у меншості.

   Приємно, що студенти самостійно прийшли до логічних висновків: що саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати й шанувати мову, як це робили наші славні предки, підвищувати рівень культури спілкування.

...Як парость виноградної лози

плекаймо мову... (М.Рильський)

   Любімо її, бо тільки з нею наше майбутнє і майбутнє України!